Методична скарбничка



            «Один із секретів пе­дагогічної творчості полягає в тому,
 щоб збудити в учителя інтерес до пошуку, до аналізу власної роботи.
 Хто намагається розібратися в хорошому й поганому на своїх уроках,
у своїх взаєминах з вихованцями,  той уже досяг половини успіху».

Василь Сухомлинський


Чайка Анжела,

вчитель ІІ категорії 
Бердянської загальноосвітньої школи
І-ІІ ступенів №13

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЗМІСТУ КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ В ІНКЛЮЗИВНОМУ КЛАСІ
НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Організація освітнього процесу учнів в інклюзивних класах Нової української школи (НУШ) у 2019/2020 навчальному році здійснюється на основі оновленого змісту освіти, визначеного Державним стандартом початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2013 р. № 607 (далі – Про затвердження Державного стандарту початкової освіти Постанова КМУ № 87 від 21.02.2018 року) [1]. Одним із пріоритетних завдань Нової української школи (НУШ) є формування інклюзивного освітнього середовища, як зазначено у концепції НУШ [2].
Ми згодні з виконавчим директором Міжнародного фонду «Відродження» Євгеном Бистрицьким, який зауважує, що «інклюзія – це не лише про рівний доступ, а й про якість освітніх та інших соціальних послуг. Коли в школі навчаються різні діти, це автоматично не означає, що дотримано право кожної дитини на освіту. Належна інклюзивна політика в Україні гарантуватиме, що всі діти мають доступ та рівні можливості отримати якісну освіту. Саме тому реформа загальної освіти та реформа інклюзивної освіти є, безумовно, взаємопов’язаними і повинні йти рука об руку, щоб вчителі сприяли інклюзивності та різноманітності в класах так само, як вони мають сприяти здійсненню реформи загальної освіти [2].
Одним із основних напрямків діяльності закладу загальної середньої освіти для дітей з різними нозологіями є надання комплексних реабілітаційних послуг шляхом упровадження системи корекційно-розвивальних занять, які передбачені в інваріантній частині типових навчальних планів ЗЗСО, як-от: розвиток слухо-зоро- тактильного сприймання, розвиток слухового сприймання, формування вимови, ритміка, лікувальна фізкультура тощо [3].
Корекційно-розвивальні заняття спрямовані на вирішення специфічних завдань, зумовлених особливостями психофізичного розвитку учнів. Зміст таких занять реалізується через навчальні предмети та курси, а саме:
·        для дітей із розумовою відсталістю: «Розвиток мовлення», «Соціально-побутове орієнтування», «Ритміка», «Лікувальна фізкультура»;
·        для дітей із затримкою психічного розвитку: «Корекція розвитку», «Розвиток мовлення», «Ритміка»;
·        для дітей із порушенням слуху: «Розвиток мовлення», «Ритміка»;
·        для дітей із порушенням зору: «Соціально-побутове орієнтування», «Корекція розвитку», «Розвиток мовлення», «Лікувальна фізкультура»;
·        для дітей із церебральним паралічем: «Лікувальна фізкультура», «Розвиток мовлення», «Соціально-побутове орієнтування», «Корекція розвитку» [4].
Метою проведення названих вище занять є формування в учнів способів орієнтування, розвиток комунікативної компетентності, засвоєння навчального матеріалу, всебічний розвиток особистості, створення передумов для соціальної адаптації та інтеграції дітей.
Для проведення корекційно-розвивальних занять на сайті Міністерства освіти і науки України розміщені програми, за якими здійснюється керекційне навчання:
·  для дітей із порушеннями зору;
·   для дітей із порушеннями слуху;
·   для дітей із затримкою психічного розвитку;
·   для дітей із порушеннями інтелектуального розвитку;
·   для дітей із помірною розумовою відсталістю;
·   для дітей із тяжкими порушеннями мовлення;
·   для дітей із порушеннями опорно-рухового апарату;
·  програми розвитку для дітей з особливими освітніми потребами дошкільного віку [5].
Корекційно-розвивальні заняття мають особливе значення в системі реабілітаційного процесу і передбачають індивідуально-групову форму їх проведення на основі диференційного підходу. Для їх проведення в індивідуальному плані на учня передбачається від 2 до 4 годин на тиждень, відповідно до психофізичного розвитку здобувача освіти. Кількість годин на тиждень для проведення корекційно-розвивальних занять з кожним школярем установлюється з урахуванням рекомендацій інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ) [1]. Заняття можуть проводитися як в першу, так і в другу половину дня вчителями-дефектологами, логопедами, практичними психологами. Тривалість групового заняття становить 35–40 хв, індивідуального – 20–25 хв. Групи складаються з урахуванням однорідності порушень з наповнюваністю 2–6 осіб, і комплектуються відповідним спеціалістом з урахуванням рекомендацій інклюзивно-ресурсного центру [5].
Розклад уроків в інклюзивних класах розробляється відповідно до робочого плану закладу освіти з урахуванням індивідуальних особливостей учнів та гігієнічних вимог.
Для проведення корекційно-розвивальних занять вчителем складається календарне планування до навчального курсу або предмета відповідно до програми, рекомендованої для дитини ІРЦ (перелік програм розміщено вище). Календарне планування затверджується заступником директора та директором ЗЗСО.
У процесі підготовки до корекційно-розвивальних занять учитель складає план-конспект, в якому інтегрує навчальний матеріал загальноосвітніх і спеціальних (корекційних) програм. Інформація, одержувана школярем з теми, що вивчається, має відповідати освітній програмі, рекомендованій йому для навчання. Формування й удосконалення системи компетентностей здійснюється на різному дидактичному матеріалі, підібраному для кожного здобувача освіти індивідуально: роздаткові картки, вправи з навчальних посібників і підручників. Для пояснення учням з особливостями в розвитку тем, складних для сприймання,  пропонуються картки-інструкції з описом покрокових дій. Така побудова навчальних занять створює умови, за яких усі учні класу залучаються до спільної роботи [3].
До обов’язкових корекційно-розвивальних занять, які передбачені в навчальному плані, можуть додаватися й інші заняття за різними напрямками реабілітаційної роботи, а саме:
·        факультативи з професійної та соціально-побутової реабілітації;
·        навчально-тренувальні заняття з фізкультурно-спортивної реабілітації;
·        лікувальні та профілактичні процедури (лікувальний масаж, тощо) [3].
Протягом навчального року за результатами здійснюваної корекційно-розвивальної реабілітаційної роботи відповідно до узагальнених результатів, системних психолого-педагогічних спостережень, медичних обстежень систематично у систему комплексної реабілітаційної роботи вносяться належні корективи (два рази на рік при складанні та перегляданні індивідуального навчального плану для кожної дитини), які забезпечують безперервність створення оптимальних умов для корекційно-розвивальної роботи зі школярами з особливими освітніми потребами.
Список використаної літератури:
1. Постанова Кабінету міністрів україни «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/607-2013-%D0%BF
2. Концепція нової української школи https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf 
3. Концепція розвитку інклюзивної освіти в Україні http://www.kr-rada.gov.ua/news/kontseptsiya-inklyuzivnoyi-osviti-usi-diti-tsinnimi-i-aktivnimi-chlenami-suspilstva.html
4. Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua/osvita/zagalno-serednya-osvita/korektsiyni-programi/
5. Міністерство освіти і науки України https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchannya-ditej-u-specialnih-zakladah-osviti/osvita-ditej-z-osoblivimi-potrebami/navchalni-programi/korekcijni-programi


Виховна година з учнями 3-Б класу
«ПРОТИДІЯ БУЛІНГУ В ДИТЯЧОМУ СЕРЕДОВИЩІ»

МЕТА: ознайомити з поняттям булінгу, його видами та проявами, розвивати навички конструктивного вирішення конфліктних ситуацій, толерантного спілкування; сформувати знання з правил безпечної поведінки в мережі Інтернет.
Хід заняття
Ця історія трапилась дуже давно у старовинному місті, де мешкав один мудрець. Слава про його мудрість розійшлася далеко за межі міста. Та жив у тому місті один чо­ловік, який заздрив славі мудреця. І от вирішив він придумати таке запитання, щоб мудрець не зміг на нього відповісти. Пішов чоловік на узлісся, спіймав метелика, заховав його в до­лонях і подумав: «Спитаю я в мудреця: скажи, о наймудріший, який метелик у мене в руках — живий чи мертвий?». Якщо він скаже «живий», я стисну долоні, і метелик помре; а якщо скаже «мертвий», я розкрию долоні, і метелик полетить. Ось тоді всі зрозуміють, хто з нас розумніший.
Так усе і сталося. Зловивши метелика, лихий чоловік попрямував до мудреця і запитав у нього: «Який метелик у мене, о наймудріший, живий чи мертвий?». І мудрець, який і на­справді був дуже розумною людиною, відповів: «Усе у твоїх руках, чоловіче».
Отже, друзі, як ви гадаєте, що мав на увазі мудрець, коли так відповів чоловікові?
Учні відповідають: «Що від самої людини залежить, житиме метелик чи помре».
Але в цих мудрих словах є ще один зміст: від людини залежить, чого у світі стане більше — доб­ра чи зла, як вона ставитиметься до інших добре чи погано.
Нам подобається, коли нас люблять, поводяться з нами чемно, звертаються до нас на ім’я, особливо на лагідне. А які відчуття у вас виникають, коли вас або когось з вашого оточення називають на прізвисько, принижують ?

Казка про Скріпку
(Інструкція: під час розповіді, з канцелярської скріпки роблять певні фігурки) 1. Жила-була дівчинка-скріпочка. Вона була дуже життєрадісна, весела, товариська дівчинка. (Просто скріпка)
2. Одного разу однокласники дали їй образливе прізвисько. І у неї виникло запитання «Чому?». (Знак питання)
3. Іншого разу вона знайшла свій портфель в шкільному туалеті і дуже засмутилася. (нижня посмішка)
4. Після закінчення уроків скрипочка вийшла погуляти на подвір’я, де інші дівчата почали чіплятися до неї, ображати та дали її стусана (Знак оклику). І скріпочка подумала, що їй робити? Хто її захистить? (Знак питання)
5. Але, все рівно, вона часто згадує той момент, коли її ніхто не ображав і хоче, щоб все була як раніше (зробити смайлік)
Обговорення
Можемо ми повернути Скріпку в попередній стан?
Чому ні? Як вплинули прояви насильства на стан Скріпки?
 Опрацювання поняття «насильство».
Насильство, що це таке?
Насильство – це застосування агресивних, жорстоких дій однієї людини по відношенню до іншої, що порушують права і свободу особистості та завдають шкоди фізичному, психічному, моральному здоров’ю, а також розвитку. Насильство є демонстрацією сили і бажанням здобути цілковитий контроль та владу над іншою стороною..
Слова, які характеризують насильство – жорстокість, агресія, погроза, ґвалт, силування, примус
 2. Вправа „Міф чи реальність”
Дітям пропонується прослухати факти про насильство та виявити, що являється правдою, а що ні. Для цього їм надаються дві картки з позначками „так”, „ні”.  
·        Насильство має і позитивні сторони (НІ);
·        Використання нецензурних слів дитиною по відношенню до іншої не є проявом насильства (НІ).
·        Насильство – це коли видно сліди на тілі жертви (НІ).
·        Б’ють заслужено (НІ).
·        У школі найбільш розповсюджене психологічне насилля, використання нецензурних слів однієї дитини по відношенню до іншої (ТАК).
·        Дитина, яка потерпає від насильства повинна мовчати про це (НІ).
·        Хлопці схильні до проявів насильства більше, ніж дівчата (ТАК).
·        Насильство не карається законом України (НІ).
·        Насильство – це ознака мужності дитини у школі (НІ).                
·        Розповідати, про те, що над Вам були здійснені насильницькі дії – це
ознака слабкості дитини (НІ).        
·        Насильство – це не злочин, а нормальне явище у школі (НІ).
·        Міліція не повинна втручатися у вирішення проблеми насильства (НІ).

Форма роботи: перегляд відео
Які відчуття у вас викликає переглянута ситуація?
 Чи порушує вона права дитини? Які?
Чи стикалися ви з такими проявами в своєму житті?
Поняття булінгу.
 Нині серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного.
Останніми роками визнано поширення в освітній практиці такого явища, як шкільний булінг. Це соціальна проблема всього світу протягом останніх ста років, однак вона ще й досі не вивчена.
Булінг перекладається як хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.
Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:
·                     систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
·                     задирство;
·                     фізичні і психічні приниження;
·                     різного виду знущання;
·                     бойкот та ігнорування;
·                     псування особистих речей та ін.
Найчастіше жертвами шкільного
булінгу стають діти, які мають:
1.           Фізичні недоліки: носять окуляри,  діти зі зниженим слухом, порушенням опорно-рухового апарату (наприклад ДЦП), тобто ті, що не можуть захистити себе, фізично слабші за своїх однолітків.
2.           Особливості поведінки: замкнуті, сором`язливі, тривожні, імпульсивні, невпевнені в собі, нещасливі і ті, які мають занижену самооцінку.
3.           Особливості зовнішності: руде волосся, ластовиння, клаповухість, криві ноги, особлива форма голови, маса тіла (повні чи худі).
4.           Недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають ні одного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками.
5.           Страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається оточуючими як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію.
6.           Відсутність досвіду життя в колективі (домашні діти).
7.           Хвороби
8.           Низький інтелект і труднощі в навчанні.
       Кожен з нас рівний у своїх правах. Кожен з нас такий самий, але водночас такий різний. Хтось високий, а хтось ні. Ти вмієш жартувати, а я ні. Перелік таких порівнянь можна продовжити. Але всі можемо поважати один одного та дружити, навіть якщо ми дуже різні. Чи пам’ятаєте ви мультик про Капітошку? Давайте переглянемо його?
(Мультик про Капітошку)
Запитання
1.     Чи прагнув Вовк дружби? (Ні)
2.     Які слова він повторював коли розглядав себе в дзеркалі? (Щоб його боялись)
3.     Чому він прагнув викликати в інших страх?(З нього насміхались)
4.     Що роздратувало Вовка, коли він побачив Капітошку? (Сміх Капітошки)
5.     Чому? (Вовк вважав, що Капітошка сміється з нього)
6.     Чи у ставленні до Капітошки Вовк проявив насилля? Як саме?
7.     Якою була реакція Капітошки на вчинки Вовка?
8.     Чи стали б головні герої мультфільму справжніми друзями, якщо б  Капітошка відреагував  інакше, наприклад спробував дати здачу чи обурився?
       Як ми живемо? Як ставимося один до одного? Чи має значення для інших і навіть для нас, що ми говоримо? Хочу роз повісти вам ще одну притчу
Притча «Скільки важить сніжинка?»
Одного разу маленька синичка, сидячи на засніженій гілці дерева, запитала в дикого голуба:
— Скільки важить одна сніжинка?
— Не більше, ніж нічого, — відповів він їй.
— Тоді я хочу розповісти тобі дуже цікаву історію, —
вела далі синичка. — Одного разу я сиділа на ялиновій гілці, й почався снігопад. Це ще не була віхола, й легкі сніжинки спокійно лягали на дерева. Я нарахувала 7435679 сніжинок, які опустилися на ялинову гілку. І коли остання сніжинка, що, як ти сказав, «важить не більше, ніж нічого», впала на неї — гілка зламалася. — Після цього синичка злетіла, залишивши голуба у глибокій задумі.
Скільки важать наші слова? Часом ті слова, які «не важать» нічого, наші вчинки, які ми робимо, непомітні для нас самих, лягають великою образою й болем на інших. І під таким тягарем може зламатися кожна людина. Я точно знаю, що хоча б раз, але кожен із нас завдавав образи іншим, навіть не зауважуючи цього.
Насправді слова, з якими ми звертаємося одне до одного, важать дуже багато: добрими, лагідними можна підняти людині настрій, зробити її щасливою, а злими і жорстокими — засмутити, образити, принизити і навіть убити. Про це потрібно пам’ятати під час спілкування і конфлікту, щоб не зіпсувати стосунків назавжди.
Я щиро вірю і повністю впевнена, що кожен з вас вживатиме такі слова, що підніматимуть настрій іншим, щоб будувати і не руйнувати. Адже те, що ми говоримо так чи інакше лишає слід у серці людини, якій ми це сказали. Наш клас – це маленька сім’я. Мені, та й вам, хотілося б, щоб у нашій сім’ї завжди панувало добро, взаємоповага, не було сварок, лихослів’я. А наш клас – це ще й частинка більшої сім’ї – нашої школи. Я переконана, що кожен із вас прагне, щоб наша школа стала територією Добра. Тому пам’ятайте правило, яке називають Золотим «Усе, що хочете аби робили вам люди, те робіть їм  і ви»

Літературне читання. Навички читання мовчки


Краса лебедина

Одного разу на сільському ставку приводнився великий птах. Дітлахи помітили його й підняли галас.
- Дика гуска прилетіла! Дика гуска!
Почувши їхні крики, уважний до всього сторож Свирид пішов на став. І справді: на воді, похиливши довгу шию, плавав великий залітний птах. Навколо ставка вже юрмилися люди.
- Поранена, не інакше, - сказав хтось. – Треба добити, щоб гуска не мучилась.
- Ніяка це не гуска, а лебідь-шипун, - пояснив односельцям Свирид та й побрів по мілкому до птаха.
Поніс Свирид птаха додому. Одразу промив йому рану на крилі, забинтував. Лебідь за весь час ані разу не пручнувся, ніби розумів, що потрапив у руки доброго чоловіка.
Скоро настали холоди. Птахові діватися нікуди було, та й зазимував у Свирида, в одній з ним хаті. Дід його годував з рук, напував водою. Спершу сам, а потім дітлашня до нього занадилася. Сніжком лебедя прозвали, годували до самої весни.
А як настав травень, прилетіли його родичі. Видно, верталися тим же шляхом.
Сніжок уже два тижні гуляв у дворі разом з домашніми гусьми Свирида і навіть старшував над меншими, які ще не обжилися й не відали, кого більше боятися – свого рідного поводиря чи цього білого родича. Коли одного ясного дня почувся в небі лебединий клич. Сніжок враз заметушився, все йому байдуже стало, навіть кумедні гусенята.
Дід Свирид якраз порався на городі. Почув голос перелітних птахів і хотів глянути, відкіля та куди вони летять, коли почулося лопотіння крил на подвір’ї: то лебідь Сніжок знявся в повітря. Старий мало не крикнув услід: «Куди ти?», але лебедя не могла зупинити ніяка сила. Тим більше, що йому треба було наздогнати ключ.
Лебеді завжди повертаються туди, де побачили світ, а жити разом ніяк не хочуть. Батьки не дозволяють дітям селитися поряд. Кожна пара займає свою площу і на ній будує гніздо. Поряд з ними можуть жити чайки, качки, лисухи, а лебедям – зась. Такий у них порядок. Деякі пари повертаються точно свої місця десятки років. (Дмитро Прилюк)

1 варіант
1. Хто такий Сніжок?
А гусак
Б лебідь
В журавель
2. Хто доглядав пораненого птаха?
А лісник
Б сторож
В рибалка
3. Коли лебеді повернулися з теплих країв?
А у березні
Б у квітні
В у травні
4. Чому лебідь знявся у повітря?
А йому треба було наздогнати ключ
Б йому хотілося побачити світ
В йому набридло жити із домашніми гусьми
5. Випиши назви усіх птахів, які зустрічаються в тексті.
_________________________________________________________________________________
 6. Доповни речення словами з тексту.
Лебідь ні разу не пручнувся, бо розумів, ____________________________________________________________
Лебеді завжди повертаються туди, ____________________________________________________________


Як подолати страх перед уроком (Тези для аутотренінгу)

  1. Я ґрунтовно підготувався до заняття.
  2. Я спокійний.
  3. Настрій у мене гарний, бадьорий.
  4. Я продумав усі компоненти уроку.
  5. Я добре знаю всіх учнів, вони дисципліновані, уважні, з повагою ставляться до мене.
  6. Я підібрав цікавий матеріал і зможу захопити школярів.
  7. Мені легко з учнями.
  8. Я цілком володію собою.

  1. Завчасно з'ясуйте, у якому кабінеті відповідно до розкладу ви маєте проводити заняття, особливо коли це пов'язано із замінами уроків.
  2. У кожному класі доберіть собі помічників, які під вашим керів­ництвом готували б до уроків необхідне навчальне приладдя (своєчасно заносили демонстраційні матеріали, прилади тощо).
  3. Під час перерви відберіть усі матеріали, потрібні вам для конк­ретного уроку, компактно складіть їх.
  4. Оглянувши себе перед дзеркалом, після першого дзвоника на урок виходьте з учительської і прямуйте до класу.
  5. Почекайте другого дзвоника, дайте змогу всім учням зайти до класної кімнати.
  6. Журнал, зошит, підручник тримайте в лівій руці, а правою від­чиняйте двері. Ви маєте з'явитися в отворі дверей на повний зріст. Не обертаючись, правою рукою за своєю спиною зачиняйте двері.
  7. На вашому обличчі має бути вираз задоволення і ледь помітна посмішка: ви раді зустрічі з вихованцями.
  8. Упевненим кроком ідіть до робочого стола, дві-три секунди уважно оглядайте клас, щоб охопити поглядом усіх учнів і психоло­гічно налаштувати їх на навчальну діяльність.
  9. Зайшовши до класу, не забудьте привітатися.

Урок – основа основ педагогічної діяльності!


Для засвоєння навчального матеріалу необхідно:
  1. Викликати в учнів інтерес до матеріалу (мотивація навчання).
  2. Активізувати певні знання та вміння.
  3. Організувати сприйняття, осмислення й запам'ятовування на­вчальної інформації.
  4. Застосувати здобуту інформацію у стандартних чи дещо зміне­них умовах.
  5. Створити умови для використання сформованих знань і вмінь у життєвій практиці, у творчих умовах.
  6. Узагальнити й систематизувати знання, основні способи їх за­стосування.
  7. Здійснити контроль за засвоєнням учнями навчального матеріалу, а потім — його корекцію.

Рекомендації щодо підготовки до уроку
  1. Вчитайтеся у розділ програми, який потрібно вивчити на уроці, а в деяких випадках — і в пояснювальну записку до програми.
  2. Сформуйте задум уроку, дайте відповідь на запитання, чого б ви хотіли досягти в результаті його проведення, сформулюйте мету уроку (навчальну, виховну, розвивальну).
  3. Уявіть колектив класу, уявно намалюйте конкретних учнів. Уявіть психологію цих учнів; використовуючи мистецтво педагогічного пере­втілення, намагайтеся накреслити їхні дії на шляху до досягнення мети.
  4. Виберіть з усього арсеналу методичних прийомів найоптималь- ніші для цього матеріалу і цих учнів.
  5. Зіставте обрані прийоми зі своїми можливостями, змоделюйте свої дії на даному уроці.
  6. Продумайте структуру уроку і зафіксуйте все в плані-конспекті.
  7. Підготуйте наочні й навчальні посібники, не забудьте підготувати і перевірити справність ТЗН, комп'ютерної техніки.
  8. Повторіть подумки або вголос вузлові елементи плану, продумайте непередбачені обставини, знайдіть і зафіксуйте запасні варіанти.
  9. Спитайте себе: «Чи готовий я до уроку?»
  10. Перед уроком перевірте, чи все потрібне на місці, чи немає не­потрібних предметів біля дошки, чи чисто в класі.
  11. Раціонально використовуйте кожну хвилину уроку
  12. Не витрачайте багато часу для перевірки домашнього завдання. Використовуйте різні форми перевірки. Застосовуйте систему взаємо­перевірки.
  13. Поясніть учням мету, завдання уроку.
  14. Коли пояснюєте новий матеріал, намагайтеся вичленити про­блеми, пропонуйте учням вирішувати їх самостійно.
  15. Не спішіть виправляти помилку учня, краще, якщо її виправ­лять однокласники. Намагайтеся організувати самостійну роботу учнів на уроці — пропонуйте їм більше писати, виконувати завдань.
  16. На уроці кожен учень має бути в полі зору, до кожного шукайте індивідуальний підхід.
  17. Під час використання технічних засобів навчання, комп'ютерної техніки, наочності не марнуйте часу, намагайтеся використовувати за­соби навчання ефективно.
  18. Під час організації самостійної роботи, усних відповідей не квапте учнів. Вишристовуйте всі наявні можливості для реалізації принципів розвивальнош навчання.
  19. Звертайте увагу на виховні аспекти уроку: працездатність, бе­режливість, зібраність.
  20. Домашнє завдання потрібно давати з поясненням, до дзво­ника. Не затримуйте учнів після дзвониш. У перших-сьомих класах обов'язво проводьте фізкультхвилинку в середині уроку.
  21. Пам’ятайте, кожен новий урок має бути не схожий на попередній.

Вміло організовуйте взаємодію на уроці!

  1. Вивчайте можливості кожного майбутнього вихованця.
Лам 'ятсште: без знання стану здоровая дітей неможливе правильне навчання і виховання. Виховання має сприяти зціленню дитини від хво­роб» набутих у попередні роки.
  1. Вступаючи в контакт з дітьми, не варто будувати зверхні взає­мини з ними.
Лам 'ятайте: навіть малюк у взаєминах з дорослими певною мірою прагне відстоювати свою незалежність. Від спільних колективних дій учителя та учня залежить успіх справи. Намагайтеся частіше хвалити, заохочувати вихованців. Вивчайте індивідуальні можливості й потреби кожного з них, наполегливо оволодівайте методикою педагогічної спів­праці. Карайте учня лише тоді, шли без цього не мсшна обійтися.
  1. Частіше посміхайтеся.
Пам 'ятайте: ваша посмішка дітям свідчить про те, що зустріч з ними вам приємна, усмішка створює в лкщей загальний позитивний настрій.
  1. Плануючи свої перші уроки, подумайте, як учні повинні пово­дитися на уроці; які звички культурної поведінки для цього слід спе­ціально виховувати і які з уже наявних треба закріпити.
Лам 'ятайте: якщо педагог не виховує в учнів певної системи корисних звичок, то на їхньому місці найчастіше виникають звички
шкідливі. З перших уроків виробляйте у вихованців певний стереотип поведінки, формуйте позитивні навички.
Поміркуйте над тим, які види робіт будуть використані і виконані учнями на уроці, що необхідно зробити для того, щоб завдання вони виконували технічно грамотно; яка спеціальна підготовка для цього погрібна.
Пам'ятайте: більшість різних порушень на уроці відбувається через недостатню завантаженість учнів корисною» цікавою роботою. Особливо важливими є два елементи: чого вони навчаються, викорис­товуючи ті чи ті завдання, та до чого привчаться в процесі цієї діяль­ності.
  1. Важливе завдання вчителя — передбачити ситуації, які виника­тимуть на уроці.
Пам'ятайте: помилці легше запобігти, ніж виправити її.
  1. Намагайтеся вислуховувати учнів до кінця навіть тоді, коли, на вашу думку, вони помиляються чи у вас обмаль часу.
Пам'ятайте: кожен вихованець має знати, що ви його вислу­хаєте.
Пам \ятайте: основне призначення оцінки — правильно визна­чити результати навчання учнів, їхні навчальні досягнення, динаміку зміни успішності.
  1. Без вимоги педагога неможлива організація навчальної та су­спільно корисної діяльності учнів. Здебільшого протягом заняття вчи­тель ставить перед своїми вихованцями близью 100 вимог.
  2. Наполешиво оволодівайте навичками самоаналізу уроку.




В роботі завжди бувають недоліки і помилки, але і завжди є шляхи подолання!

Недоліки і помилки
Шляхи подолання
Учитель пише на дошці не­розбірливо, спотворюючи букви. Витирає лише частину дошки. Залишає на іншій уривки попередніх записів
Перш ніж писати на дошці, слід повністю стерти непотрібне. Відновіть уміння чітко, правильно писати літери
Під час пояснення нового ма­теріалу окремі школярі по­чинають розмовляти, до них приєднуються інші. Але вчи­тель продовжує розповідь
Намагайтеся помічати найменші пору­шення поведінки окремими учнями, не да­ючи можливості долучитися до цього про­цесу іншим. Зробіть паузу, уважно по­дивіться на недисциплінованого учня, висловіть мімікою й жестом своє незадово­лення. Аналізуйте зміст і методи роботи: якщо учні втратили інтерес до вашої роз­повіді, треба шукати інші засоби викладу матеріалу
На уроці вчитель аналізує не­гативні дії і вчинки або кон­флікти учнів, що призводить до марнування часу й нерво­вого збудження вихованців
Намагайтеся нейтралізувати негативні дії вихованців засобом «підміни», тобто не­гайно переключивши їхню увагу на інший вид діяльності, насамперед навчальну. Кон­флікти аналізуйте за межами уроку
Учень не хоче працювати на уроці, всіляко демонстру­ючи це. Учитель будь-що на­магається залучити його до навчальної роботи, вдаю­чись навіть до авторитарних засобів впливу
Не варто бурхливо реагувати на таку по­ведінку школяра. Краще залишити його в спокої. Якщо всі учні класу активно ви­конують конкретне завдання, недисциплі- нований вихованець може вгамуватися і та­кож долучитися до роботи
Учитель, вислухавши від­повідь учня, оцінює її, не ар­гументуючи. На запитання учня «А чому низький бал?» відповідає: «Бо ти знаєш цей матеріал недостатньо»
Намагайтеся завжди аналізувати відповіді, підкреслюючи позитивне і вказуючи на по­милки. Можна також спонукати школяра до самоаналізу
Учитель оцінює учнів, вихо­дячи з особистого ставлення до них
Будьте об'єктивні в оцінюванні знань — не виявляйте власних симпатій чи анти­патій. Це призводить до втрати вчителем авторитету
Учитель під тиском батьків або учнів іноді змінює раніше виставлені бали, особливо за­стосовуючи «поурочні бали»
Виявляйте твердість і послідовність, оці­нюючи знання школярів. Якщо припус­тилися помилки, у присутності всіх учнів проаналізуйте ситуацію, попросіть виба­чення і поставте інший бал


                                                                       
Недоліки і помилки
Шляхи подолання
Наприкінці семестру, праг­нучи мати добрий показник успішності класного колек­тиву чи під тиском учнів або їхніх батьків, учитель іноді ліберально ставиться до під­сумкового оцінювання
Завжди будьте об'єктивні. Якщо хтось із учнів або батьків не згоден з майбут­нім підсумковим балом за семестр, можна, встановивши коло навчальних завдань для опрацювання з певних розділів, у присут­ності всіх учнів (або навіть батьків) ре­тельно перевірити рівень знань, умінь, на­вичок та об'єктивно їх оцінити, не допус­каючи найменшої прискіпливості
Учитель надмірно балакучий, повідомляє забагато інформа­ції, хоче вразити ерудицією
Уникайте балакучості та показного демонс­трування ерудованості, оскільки це від­вертає увагу школярів від головного — за­своєння теми уроку. Зважайте на конкретні розумові можливості учнів
Учитель намагається пе­ревірити, як школярі зро­зуміли навчальний матеріал, з'ясовуючи, у кого з них і які виникли запитання
Необхідно з'ясувати ступінь усвідомлення суті вивченого, запропонувавши учням проблемне завдання
Учитель викликає певного учня, а потім ставить йому за­питання
Запитання треба ставити всьому класу, а потім пропонувати певному учневі від­повісти на нього
Під час пояснення нового ма­теріалу чи інструктажу учнів учитель тримає руки в кише­нях, крутить у руках ключі, подзенькує дрібними гро­шима, сідає на підвіконня чи на край стола, «грається» оку­лярами, ґудзиками, краваткою чи кучерями, часто поправляє зачіску, підкручує вуса тощо
Намагайтеся позбутися таких звичок. Можна записати на аркуші паперу, пові­сити вдома над робочим столом нагаду­вання: «Я повинен позбутися цих звичок!»
Учитель виявляє нерішучість, бажання уникнути, обійти складні моменти у спілку­ванні з учнями
Пам'ятайте й розумійте: ніхто не розв'яже за вас педагогічні завдання. Активно й на­полегливо долайте труднощі, які виника­ють у процесі спілкування зі школярами
Усі проблеми, зокрема осо­бисті, що постають перед ок­ремими учнями, учитель на­магається вирішувати у при­сутності всього класу
Є питання, які можна обговорювати лише віч-на-віч
Учитель виявляє надмірну су­ворість
Потрібна і суворість, звичайно, у розумних межах. Але головною зброєю має бути здо­ровий гумор



Недоліки і помилки
Шляхи подолання
Учень відповідає на постав­лене запитання, а вчитель у цей час говорить з іншим учнем або порпається у своїх паперах чи байдуже дивиться у вікно
Виявляйте цілеспрямовану увагу до учня й щирий інтерес до змісту його відповіді, так, ніби ви чуєте це вперше
Після привітання учні, сівши за парти, продовжують го­моніти, а вчитель, намагаю­чись перекрити гамір, почи­нає щось розповідати
Привітавшись, зосередьте свою увагу на вихованцях, помовчіть, поки в класі не настане тиша. Лише після цього запро­понуйте їм сісти й одразу залучіть до конк­ретної діяльності
Учитель допускає мовні огріхи: русизми, неправильні наголоси
Готуючись до уроку, перевіряйте за допо­могою словника правильність вживання тих чи тих мовних форм. На полях свого робочого зошита записуйте найскладніші слова, проставляйте наголоси, робіть під­креслення червоним чорнилом, тренуйтесь удома у вимові окремих слів, виразів
Учитель використовує складні наукові терміни, за­позичені з іноземних мов, не­зрозумілі слова
Уникайте насичення мови іноземними сло­вами, складними науковими термінами. За­вжди намагайтеся відшукати рівнозначне слово чи вираз рідною мовою. У тих ви­падках, коли певний термін або слово не має точного відповідника в рідній мові, зупиніться на поясненні етимології цього слова, запишіть його на дошці, а учні не­хай зафіксують у своїх словниках чи робо­чих зошитах
Учитель перериває свою роз­повідь час від часу, щоб зро­бити зауваження учням, підвищуючи голос, говорить із роздратуванням
Намагайтеся не розривати логічної канви своєї розповіді. Якщо хтось порушує дис­ципліну, зробіть паузу і зосередьте увагу на конкретному вихованцеві. Можна підійти до нього й тихенько попросити не заважати
Під час пояснення навчаль­ного матеріалу учитель пере­буває в одній позі (стоїть біля стільця, міцно стиснувши руки на його спинці, або пе­ред дошкою, нервово переби­раючи пальцями)
Уникайте статичної пози. Використовуйте наочні посібники, технічні засоби на­вчання. Постійно тренуйтеся, щоб подо­лати нервове напруження
Під час самостійної роботи уч­нів учитель на перші прохання про допомогу «бігає» по класу, вистукуючи підборами, або на­магається ходити навшпиньках
Привчайте учнів до самостійного вико­нання завдань. Подбайте про взуття, яке б не стукотіло і не привертало до себе уваги. По класу ходіть поважно, впевнено

Недоліки і помилки
Шляхи подолання
Учень відповідає на постав­лене запитання, а вчитель у цей час говорить з іншим учнем або порпається у своїх паперах чи байдуже дивиться у вікно
Виявляйте цілеспрямовану увагу до учня й щирий інтерес до змісту його відповіді, так, ніби ви чуєте це вперше
Після привітання учні, сівши за парти, продовжують го­моніти, а вчитель, намагаю­чись перекрити гамір, почи­нає щось розповідати
Привітавшись, зосередьте свою увагу на вихованцях, помовчіть, поки в класі не настане тиша. Лише після цього запро­понуйте їм сісти й одразу залучіть до конк­ретної діяльності
Учитель допускає мовні огріхи: русизми, неправильні наголоси
Готуючись до уроку, перевіряйте за допо­могою словника правильність вживання тих чи тих мовних форм. На полях свого робочого зошита записуйте найскладніші слова, проставляйте наголоси, робіть під­креслення червоним чорнилом, тренуйтесь удома у вимові окремих слів, виразів
Учитель використовує складні наукові терміни, за­позичені з іноземних мов, не­зрозумілі слова
Уникайте насичення мови іноземними сло­вами, складними науковими термінами. За­вжди намагайтеся відшукати рівнозначне слово чи вираз рідною мовою. У тих ви­падках, коли певний термін або слово не має точного відповідника в рідній мові, зупиніться на поясненні етимології цього слова, запишіть його на дошці, а учні не­хай зафіксують у своїх словниках чи робо­чих зошитах
Учитель перериває свою роз­повідь час від часу, щоб зро­бити зауваження учням, підвищуючи голос, говорить із роздратуванням
Намагайтеся не розривати логічної канви своєї розповіді. Якщо хтось порушує дис­ципліну, зробіть паузу і зосередьте увагу на конкретному вихованцеві. Можна підійти до нього й тихенько попросити не заважати
Під час пояснення навчаль­ного матеріалу учитель пере­буває в одній позі (стоїть біля стільця, міцно стиснувши руки на його спинці, або пе­ред дошкою, нервово переби­раючи пальцями)
Уникайте статичної пози. Використовуйте наочні посібники, технічні засоби на­вчання. Постійно тренуйтеся, щоб подо­лати нервове напруження
Під час самостійної роботи уч­нів учитель на перші прохання про допомогу «бігає» по класу, вистукуючи підборами, або на­магається ходити навшпиньках
Привчайте учнів до самостійного вико­нання завдань. Подбайте про взуття, яке б не стукотіло і не привертало до себе уваги. По класу ходіть поважно, впевнено

Недоліки і помилки
Шляхи подолання
Учитель зосереджує увагу на помилках учнів, дорікає їм, що часто стає причиною не­гативного ставлення до нього вихованців
Насамперед відзначайте успіхи (навіть найменші) в навчанні кожного учня, за­охочуйте за старанність, всіляко формуйте у вихованців віру у власні сили й можли­вості
Учитель виявляє дріб'язкову прискіпливість, часто погро­жує учням: «Я вам покажу!», «Стань у куток», «Замовчи, бо підеш до директора» тощо
Жодний учитель, дотримуючись авто­ритарно-командного стилю взаємин, ще не зміг досягти вагомих успіхів у нав­чально-виховній роботі. Спілкування має будуватися за принципом: «Найбільше по­ваги до особистості і водночас найбільше вимогливості до неї»
За найменшого порушення дисципліни учитель залякує учня записом у щоденнику, вважаючи, що такий запис змусить батьків займатися ви­хованням своєї дитини
Рішуче відмовтеся від цього. Таким чином ви формуєте у вихованця негативне став­лення до себе. Неодмінно записуйте в що­денник подяку батькам за навчальні успіхи їхньої дитини, дисциплінованість, старан­ність, доброту тощо
Розпочавши виконання само­стійних завдань, учні запиту­ють учителя про порядок дій, способи роботи
Перш ніж залучити учнів до самостійної роботи, необхідно озброїти їх раціональ­ними способами дій, виходячи зі змісту завдання, допомогти зорієнтуватися щодо послідовності навчальних операцій
Під час самостійної діяль­ності частина учнів за най­менших утруднень звер­тається до вчителя за допомо­гою, яку той спішить надати
Не варто квапитися з допомогою, коли йдеться про дріб'язкові речі. Адже це не сприяє роз­виткові розумових здібностей і можливос­тей, формуванню вмінь самостійної на­вчальної діяльності. Хай школярі привчаються власними зусиллями долати труднощі
Пояснюючи навчальний ма­теріал, учитель робить записи на дошці, при цьому затуля­ючи їх собою
Потрібно намагатися стояти праворуч від дошки, а також час від часу відсту­пати, щоб учні могли добре бачити напи­сане на ній


Без створення позитивного іміджу працювати буде дуже важко!

  1. Риси обличчя, фігура, зріст людини існують незалежно від ба­жання, тому сприймайте себе таким, яким ви є.
  2. Зверніть увагу на свій голос. Грубі, пискляві репліки, різкі, над­ривні ноти в розмові дратують оточення, свідчать про відсутність на­вичок культурного поводження.
  3. Краса людини передбачає скромність, тактовність, увічливість, по­вагу, відкритість. Навпаки, невміння стримувати негативні емоції, цинізм, нахабність, гордовитість не поєднуються з поняттям «приємна людина».
  4. Посміхайтеся. Похмурий настрій або погане поводження псують не тільки ваше обличчя, а й настрій оточення.
  5. Одягайтеся зі смаком. Кажуть, що «гарний смак перемагає й моду». Головний принцип — виробити індивідуальний стиль в одязі, прикрасах, зачісці. Важливо — чистота й охайність в одязі.
  6. Зачіска — це своєрідна візитна картка кожної людини, тому що вона підкреслює особливості її характеру й способу життя.
  7. Стежте за мімікою й жестами. Психологи встановили, що у взає­модії людей 60—80 % інформації передається за рахунок рухів, міміки, жестів і лише 20—40 % — за рахунок слів, інтонації й голосу.

Попрацюйте над своїм позитивним іміджем — і він буде пра­цювати на вас!

ПРОБЛЕМА ДИСЦИПЛІНИ НА УРОЦІ

Створення дисципліни на уроці є достатньо складною проблемою не тільки для молодих педагогів, але й для вчителів з певним педагогічним стажем роботи.
Досвідчені педагоги помічають, що хорошим, на їхню думку, є такий урок, де переважна більшість учнів працює з інтересом, слухає вчителя, сприймає дзвінок, що продзвенів, як небажану перешкоду. Як видно, гарна дисципліна не є показником „хорошого уроку”, це, зрозуміло, саме по собі.
Хороша дисципліна, з погляду педагогів, - це ситуація, в якій усі учні активно працюють за чітким планом учителя. Приміром, можливий на окремих елементах так званий „діловий шум”, але він є результатом активної роботи. Слід відзначити, що в деяких випадках у класі стоїть тиша, а деякі учні нудьгують. У цьому випадку навряд чи слід оцінювати дисципліну як хорошу.
Ю.Б. Зотов сформулював чотири критерії, які є необхідною умовою того, щоб у вчителя загалом не було проблеми дисципліни на уроці.
По – перше, учитель повинен бути вимогливим, але доброзичливим.
По – друге, педагог повинен любити дітей просто за те, що вони діти.
По – третє, учитель повинен глибоко знати свій предмет, бути захоплений ним.
По – четверте, педагог повинен досконало володіти організаційним боком процесу навчання.
Проаналізуймо причини недисциплінованої поведінки учнів на уроці, які найчастіше зустрічаються.
Однією з причин такої поведінки буває неправильне ставлення до вчителя у сім′ї учня, коли батьки в присутності дитини вдома обговорюють недоліки ( ре- альні й удавані) вчителя, демонструючи нерозуміння складності педагогічної роботи. Для усунення цієї причини вчителеві необхідно поговорити з батьками. У процесі спілкування з такими батьками педагогу необхідно дотримуватися деяких порад:
Залучайте батьків до співробітництва, переконайте, що ваше співробітництво сприятиме душевній рівновазі дитини.
Ознайомте їх зі своїми вимогами до учнів, поцікавтеся думкою батьків щодо цього питання.
Покажіть ідентичність позицій учителя і батьків для успішного навчання дитини.
        Покажіть батькам свою любов по відношенню до їхньої дитини.
Другою причиною поганої дисципліни на уроці може бути відсутність контакту між учителем і учнями. Як відомо, відсутність такого контакту призводить до незадоволеності сторін одна одною, а часто й до зриву уроку.
Можна рекомендувати такі прийоми для встановлення контакту в процесі уроку:
з′явившись перед групою, почекати 10 – 15 секунд, щоб учні побачили і сприйняли учителя;
проявляти повагу до висловлювань і відповідей учнів;
   підкріпити своє слухання посмішкою, кивком голови і т.д.
Заважати уроку можуть різні відволікаючі чинники (наприклад, несподіваний шум у коридорі).
Наступною причиною є учні, які не зацікавлені роботою. Тут допомагає лише продумана індивідуальна система заходів, кожна з яких зменшує ймовірність порушення порядку на уроці. До цих ознак можуть бути віднесені різноманітні прийоми, спрямовані на залучення до роботи, посильні завдання, цікаві завдання і т.д.
Розповсюджена причина порушення дисципліни – природна стомлюваність (наприклад, наприкінці важкого уроку або наприкінці навчального дня, на 7 – 9 уроках, наприкінці тижня). У цьому випадку можна провести хвилину відпочинку (фізичні вправи, розповісти цікавий матеріал, запропонувати тренувальну гру).
Неприпустимим є продовження уроку на перерві. Оскільки учні втрачають необхідну довільну увагу, а також не встигнуть відновитися і переключитися на наступний урок, отже, і на наступному уроці у них можуть бути проблеми з дисципліною.
На жаль, часті запізнення учнів також порушують дисципліну. Як правило, учні, які запізнюються, самі не особливо прагнуть на урок, тому покарання не пускати на урок не є для них ефективним, крім того, пропускаючи урок, учні ще більше відстають від одногрупників, що створює додаткові проблеми для вчителя. У цьому випадку на допомогу приходить індивідуальна робота з учнями і використовуються методи психологічного впливу: навіювання і переконання.
Слід звернути увагу на те що, на жаль, досить часто дисципліна порушується через відсутність порядку під час уроку.
Як відомо, розрізняють зовнішній (організація зовнішніх факторів) і внутрішній (дії вчителя й учнів) порядок під час уроку.
До зовнішнього порядку відносять точний початок і точне закінчення уроку, встановлення контакту з групою, готовність засобів навчання, їхнє чітке функціонування, провітрене приміщення і т. д.
До внутрішнього порядку відносять, насамперед, доцільний розподіл уроку на етапи. Поміркований розподіл дозволяє послідовно і поступально просуватися учням від однієї мети до іншої відповідно до вимог навчальної програми, систематично і міцно опановувати навчальний матеріал з урахуванням головного у ньому, дає можливість учителеві цілеспрямовано керувати уроком. Правильно спланований урок містить у кожному з етапів мету і мотивацію. Учні повинні знати, чого від них вимагають, незнання мети на тривалий час заважає процесу активного навчання, свідомого і дисциплінованого навчання. Тому вчителеві доцільно звичайну постановку мети перетворити на цільову орієнтацію, що є для учнів свого роду „маяком”, до якого вони рухаються. Також слід зазначити, що структурно грамотно підготовлений урок будується на кожному своєму етапі відповідно до рівня підготовленості учнів. До рівня підготовленості відносять: 1) знання учнів;    2) їхні вікові та індивідуальні особливості; 3) чітка послідовність уроку; 4) зво –ротний зв′язок і т. д.
У результаті  психолого – педагогічних досліджень встановлено, що найбільше випадків порушення дисципліни припадає на опитування. У цьому випадку педагог повинен не випустити з уваги учнів, схильних до порушення дисципліни. Коли вчитель помітив, що діти не слухають відповідь іншого учня, можна попросити їх повторити, продовжити розповідь і т. д. Слід зазначити, що досить актуальною є проблема зауважень учителя на уроці. Однак необхідно пам′ятати, що реакція вчителя повинна бути суворою, але доброзичливою. Куль- тура зауважень учителя – один із найважчих елементів учительської майстерності. Краще робити зауваження учням без слів: здивований погляд, пауза в розповіді.
Постійно привертають до себе увагу вчителів недисципліновані діти. Своєю поведінкою вони заважають проведенню уроків. Через це між такими учнями й педагогом виникає конфлікт. Найчастіше застосовують такі методи педагогічного впливу, як зауваження (які робляться все частіше), виведення з класу (що часто влаштовує самих учнів), обговорення на зборах (і це не приносить необхідного ефекту). Всі ці методи не тільки не вирішують конфліктну ситуацію, але й роблять її все напруженішою.
Для того, щоб учителеві виробити свою тактику поведінки стосовно таких учнів, педагогу необхідно виявити причину такої поведінки.
Найчастіше причинами недисциплінованої поведінки учнів на уроці є надлишок енергії і невміння раціонально виявляти свою ініціативу. У цьому випадку проблема розв′язується досить просто. Для таких учнів пропонувати достатнє навантаження, щоб у них не було ані бажання, ані можливості відволікатися на сторонні справи.
Другою причиною недисциплінованої поведінки є неправильне розуміння учнями хоробрості. Часто бажання самоствердитися або виступити лідером у будь – який спосіб, протест проти обмеження гідності учня вчителем, поганий приклад одногрупників та інше можуть бути причинами або додатковими стимулами недисциплінованості учнів.
Також на уроці трапляються проблеми у взаємодії вчителя з упертими, неслухняними та примхливими учнями. У роботі з такими дітьми психологи рекомендують учителеві діяти твердо, бути вимогливим, але одночасно доброзичливим і тактовним. Не треба у будь – що подолати впертість учня і тим більше зломити його волю, вдаючись до погроз і неприкритого і грубого тиску. Доведено, що наказова форма спілкування з такими дітьми дає менший ефект, ніж ненав′язлива, делікатна порада.
У взаєминах із грубими дітьми педагогові необхідно зрозуміти причини, що викликали брутальність учня. Адже часто брутальність, різкість, зухвалість у досить сильно вираженому вигляді викликаються придушенням особистості дитини дорослими (дріб′язковою опікою, диктаторським стилем спілкування). Усувають брутальність дитини в цих випадках повагою його гідності, наданням йому певної самостійності, розумною організацією його активності.
Також причина грубої поведінки дитини може бути викликана несправедливими діями дорослих. У такому випадку конфлікт усувається виправленням дорослими своєї помилки.
Певні складності відчуває педагог у роботі з дітьми, схильними до брехні. Брехня може бути викликана різними причинами: страхом покарання, прагненням будь – що привернути до себе увагу оточуючих, бажанням прикрити провину однолітка. Безумовно, не слід залишати без наслідків провину, масковану неправдою, але варто уникати таких засобів покарання, які викликають у дитини почуття страху і глибокої пригніченості.

Типи і структура уроків

Урок є складним "відрізком" навчального процесу. Як усі складні об'єкти, уроки можуть бути поділені на типи за різними ознаками. За якими ж ознаками групуються уроки? Проблема ця дуже складна і не вирішена остаточно ні у світовій, ні у вітчизняній дидактиці Кількість класифікацій сьогодні вираховується десятками.
Із педагогів минулого найстрункішу класифікацію уроків дав К. Д Ушинський. Він виділив такі типи уроків: 1) уроки змішані, метою яких є повторення вивченого, пояснення і закріплення нового матеріалу, 2) уроки усних вправ, 3) уроки письмових вправ, 4) уроки перевірки й оцінки знань, які проводяться після певного періоду навчання та наприкінці навчального року.
Сучасна дидактика в цілому зберігає розроблену К. Д. Ушинськпм класифікацію уроків, але дещо її уточнює. Основними типами уроків, які проводяться в школі, є такі:
  • 1) комбіновані (змішані);
  • 2) уроки засвоєння нових знань;
  • 3) уроки засвоєння навичок і умінь;
  • 4) уроки застосування знань, навичок і умінь;
  • 5) уроки узагальнення і систематизації знань;
  • 6) уроки перевірки, оцінки і корекції знань, навичок і умінь (В.О. Онишук, М.А Сорокін, М.І. Махмугов та ін.).
Вищеназвані типи уроків входять до системи, створеної на основі дидактичної (навчальної) мети занять. Класифікація уроків за основною дидактичною метою є найзручнішою для вчителя. Складаючи календарний або тематичний план занять, учитель розподіляє уроки на весь розділ за дидактичною метою: якщо вивчаються поняття, закони, теорії і ставиться завдання свідомого і міцного засвоєння їх учнями, то такі заняття належать до уроків засвоєння нових знань; якщо ж передбачається формування в учнів навичок, то такі заняття належать до уроків засвоєння вмінь і навичок. Після вивчення великих і важливих розділів вводяться уроки узагальнення і систематизації знань.
Під поняттям "структура уроку" розуміють побудову уроку: елементи або етапи будови уроку, їх послідовність, взаємозв'язки між ними.
Характер елементів структури визначається тими завданнями, які постійно слід вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш раціональним шляхом досягти тих чи інших дидактичних завдань. Характер і послідовність цих завдань залежать від логіки і закономірностей того навчального процесу, який реалізується на уроках певного типу. Зрозуміло, що логіка засвоєння знань відрізняється від логіки засвоєння умінь і навичок, а тому й відрізнятиметься структура уроків відповідних типів. У зв'язку з цим кожний тил уроку має власну структуру.
У структурі кожного типу уроку є внутрішня структура кожного етапу (мікроструктура). Вона визначається найдоцільнішим добором методів, прийомів і засобів навчання, необхідних для вирішення поставлених навчальних завдань. Наприклад, етап сприймання й усвідомлення учнями навчального матеріалу може відбуватися на основі лекції вчителя, проблемного викладу, евристичної бесіди, демонстрування кінофільму, самостійної роботи з підручником, таблиць тощо. Етап осмислення знань - за допомогою ширшої мисленнєвої діяльності учнів: аналізу вивчених матеріалів або здобутих фактів, порівняння, узагальнення, розкриття логічно-наслідкових зв'язків, формування висновків, виконання проблемних завдань тощо.
Сьогодні вчитель вільно вибирає структуру уроку. Йому не обов'язково дотримуватися формального поєднання і послідовності етапів уроку. Але при цьому вчитель не може допускати порушення закономірностей пізнавальної діяльності, не враховувати її ефективності. Важливим сучасним положенням є також те, що доцільність тих чи інших типів і структур уроку пропонується оцінювати за кінцевим результатом процесу навчання, а не за структурною досконалістю окремих уроків.
Комбінований (змішаний) урок має класичну чотириетапну структуру, яка бере свій початок від Я.А. Коменського і И.-Ф. Гербарта. Вона спирається на формальні ступені (рівні) навчання: підготовку до засвоєння нових знань; засвоєння нових знань, умінь; їх закріплення і систематизацію; застосування на практиці. Етапи комбінованого уроку визначаються так:
  • 1. Повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння школярів.
  • 2. Перевірка, оцінка і корекція засвоєних раніше знань, навичок і вмінь.
  • 3. Відтворення і корекція опорних знань учнів.
  • 4. Сприймання і осмислення, узагальнення і систематизація учнями нових знань.
  • 5. Підсумки уроку, повідомлення домашнього завдання.
З наведеної структури видно, що комбінований урок має досягти двох або кількох рівнозначних освітніх цілей. Етапи уроку можуть бути скомбіновані в будь-якій послідовності, що робить його гнучким і придатним для вирішення широкого кола навчально-виховних завдань.
З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у сучасній загальноосвітній школі. Згідно з деякими даними комбіновані уроки займають 75-80% від загальної кількості уроків, що проводяться. Цей тип уроку здебільшого використовується в початкових і середніх класах.
Спробуємо розкрити суть і дидактичні основи вищеназваних етапів уроку.
Насамперед нагадаємо, що, готуючись до занять, учитель детально продумує їх цільові установки, зокрема конкретні освітні, розвиваючі та виховні завдання, які він буде вирішувати на кожному етапі уроку. Без цього урок буде мати аморфний характер.
Організація учнів до активної участі в навчальному занятті не повинна забирати багато часу. Важливо залучити їх до роботи з першої хвилини. Саме тому початок уроку повинен бути динамічним, давати учням заряд енергії, бадьорості, діловитості.
Повторювально-навчальна робота щодо пройденого матеріалу є досить важливим етапом комбінованого уроку. її навчальне значення обумовлене трьома положеннями: 1) якщо учень передбачає, що його знання будуть перевірені, то він краще готується до уроку; 2) перевірка знань завжди пов'язана з активним відтворенням матеріалу, що є кращим засобом його засвоєння; 3) повторення і перевірка знань пов'язані з мовленнєвим(словесним) відтворенням вивченого матеріалу, що, природно, сприяє розвитку мови і мислення.
Це означає, що підлягати перевірці і відтворенню повинні знання не окремих учнів, а всіх учнів класу. Тому передові вчителі, не відмовляючись від індивідуального усного опитування, широко застосовують фронтальне й ущільнене опитування, а також виставлення учням поурочного балу.
Поряд з різними методами усного опитування в школах поширена методика письмових відповідей учнів на запитання з пройденого матеріалу. Донецький учитель В.Ф. Шаталов пропонує учням відтворити опорні сигнали, за допомогою яких був закодований новий навчальний матеріал. Досвідчені учителі мови, математики, фізики, хімії поєднують перевірку знань з виконанням різноманітних вправ, усним вирішенням задач і прикладів, виконанням графічних робіт та роботою над таблицями, схемами тощо.
Повторювально-навчальна і перевірна робота має поєднуватися з актуалізацією (відтворенням, оживленням у пам'яті) знань, навичок і вмінь, які повинні стати опорою для засвоєння нових понять. Наприклад, на уроці ботаніки в 6 класі вивчається тема "Родина хресто-цвітних". Щоб засвоїти цю тему, учні мають пригадати будову і форму стебел, листків, квіток, плодів. Це буде відновленням у пам'яті знань, щоб довести їх до необхідної кондиції у всіх учнів.
Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Тему кожного уроку учитель повідомляє на початку заняття або при переході до роботи над новим матеріалом. При цьому важливо її чітко сформулювати, визначити завдання уроку й основні питання, які учні повинні засвоїти (освітні завдання уроку). Водночас учитель наголошує на необхідності активності й самостійності при осмисленні та засвоєнні нової теми, що спричиняє розвиваюче завдання уроку. В інших випадках підкреслюється необхідність засвоєння учнями світоглядних, моральних, естетичних ідей, і таким чином визначається виховне завдання заняття. Повідомлення теми, мети і завдань уроку сприяє підвищенню організаційної чіткості і цілеспрямованості уроку.
Мотивація навчальної діяльності учнів. Пригадаємо, що під мотивом учіння розуміють внутрішні імпульси, які спонукають учнів до активної пізнавальної діяльності, спрямованої на засвоєння і застосування знань, навичок і вмінь. Звідси мотивація учіння - це застосування різних способів і засобів формування в учнів позитивних мотивів учіння.
Способи мотивації можуть бути різні: постановка проблемного навчального завдання, створення проблемної ситуації, ситуації успіху, повідомлення учням практичної, теоретичної чи соціальної значимості виучуваного матеріалу, формування інтересу до знань, процесу а набування.
Мотивація учіння не складає окремого етапу уроку. Ця робота ведеться протягом усього уроку.
Сприймання, осмислення і засвоєння (запам'ятовування) нового матеріалу. Сприймання є першим етапом процесу засвоєння учнями навчального матеріалу. Найбільш успішно цей процес забезпечується правильним поєднанням усього викладу, наочних посібників і самостійної роботи учнів з підручником. При первинному сприйманні учні усвідомлюють і запам'ятовують основні факти, події, ознаки, властивості предметів, явищ, процесів, відомості про те, коли, що і як відбувалось, до яких наслідків призвело. Проте, це сприймання є поверховим, неповним і не зовсім точним - таким, що не дає ґрунтовних знань.
Тому після первинного ознайомлення з новим матеріалом і усвідомленням зовнішніх ознак та властивостей учитель організовує його поглиблене вивчення. Ця робота може мати різні варіанти:
  • а) учитель сам двічі викладає новий матеріал за допомогою розповіді, пояснення, бесіди, а потім переходить до опитування учнів за його змістом;
  • б) учитель спочатку сам пояснює новий матеріал, а потім організовує самостійну роботу учнів з підручником з метою глибшого осмислення і засвоєння нової теми;
  • в) учитель визначає тему і мету уроку, створює проблемну ситуацію, визначає питання, які учні повинні засвоїти, а по тім організовує їх самостійну роботу з підручником. Після цього проводиться бесіда з метою поглибленого осмислення і засвоєння нового матеріалу;
  • г) на уроках хімії, фізики учитель організовує лабораторну роботу з метою осмислення і засвоєння нового матеріалу з використанням підручника.
Двічі повертатись до нового матеріалу передовим учителям дозволяє виклад нового матеріалу укрупненими блоками, тобто пояснення на одному уроці 3-4 нових тем, що сприяє вивільненню часу для наступної роботи з поглиблення і розширення знань та формування практичних умінь і навичок.
Осмислення знань - це заглиблення в суть явищ, процесів. Воно передбачає насамперед розкриття внутрішніх закономірних зв'язків і відношень між об'єктами вивчення або в середині об'єктів, між їх складовими елементами.
Основними прийомами й операціями в осмисленні є аналіз і синтез, абстрагування і конкретизація, порівняння і узагальнення, застосування логічного і генетичного (історичного) підходу, моделювання, системний аналіз тощо.
З метою осмислення на уроці нового матеріалу учитель може запропонувати учням відповісти на питання підручника, усно скласти тези виучуваного матеріалу, відтворити про себе правила, формули та інші теоретичні положення. Важливо при цьому звернути увагу учнів не тільки на засвоєння фактів, подій і теоретичних висновків, які з них випливають, а й на глибоке осмислення тих світоглядних, моральних, естетичних ідей, які містяться в новому матеріалі.
Узагальнення і систематизація знань. Під узагальненням розуміють мислене виділення яких-небудь властивостей, які належать певному класу предметів; перехід від одиничного до загального. Систематизація - це мисленнєва діяльність, у процесі якої виучувані об'єкти організовуються в певну систему на основі вибраного принципу. Вищою формою систематизації є організація виучуваного і засвоєного раніше матеріалу в систему знань, у якій розрізняють основи (поняття, факти, постулати) і наслідки.
Узагальнення і систематизація як етап уроку має визначити послідовність і підпорядкованість вивчених на уроці і засвоєних раніше споріднених понять на основі встановлених між ними істотних зв'язків і взаємозалежи остей, визначити місце виучуваного поняття в системі відповідних знань.
Підбиваючи підсумки уроку, вчитель коротко повідомляє, якими знаннями оволоділи учні, як працював клас, окремі учні.
Домашнє завдання не слід давати наспіх. Необхідно пояснити зміст роботи, способи і послідовність її виконання. В окремих випадках доцільно перевірити, як учні зрозуміли зміст домашньої роботи.
Крім своєї важливої переваги - можливості досягати на одному уроці декількох цілей, комбінований урок має і недоліки. Вони полягають у тому, що в учителя не вистачає часу не тільки на засвоєння нових знань, а й на інші види пізнавальної діяльності. Продуктивність усіх етапів знижується ще й тому, що значно виріс обсяг знань, які вивчаються на уроці, у багатьох школах переповнені класи, що ускладнює управління пізнавальними процесами, погіршилось ставлення учнів до навчання. У зв'язку з цим виникли і практикуються інші типи уроків, на яких учні займаються переважно яким-небудь одним видом діяльності: уроки засвоєння нових знань; формування нових умінь; узагальнення і систематизації знань, умінь; застосування знань, умінь на практиці; контролю і корекції знань. Структура цих типів уроків складається здебільшого з трьох частіш: 1) організації роботи - перевірки домашнього завдання, актуалізації опорних знань, навичок і умінь; мотивації учіння; повідомлення теми, мети, завдань уроку, 2) головної частини - формування, засвоєння, повторення, закріплення, узагальнення, систематизації знань, умінь; контролю; 3) підведення підсумків і домашнього завдання.


Яким повинен бути конспект уроку
Яким повинен бути конспект уроку

(методичні рекомендації)

Початок конспекту оформляється за загальною схемою. Спочатку  зазначаються:

тема, мета заняття, його тип, методи і прийоми проведення, засоби наочності й технічні засоби навчання, використана в процесі підготовки до заняття література.

Дидактична мета визначається, виходячи зі змісту матеріалу програми, вона вказує на результат, який передбачається досягнути.

Доцільно виділити навчальні завдання, які визначають формування умінь і навичок: виконувати конкретну операцію, дію; відрізняти правильнее виконання дії, якою необхідно оволодіти, від неправильного; визначати, пояснювати, обґрунтовувати характерні ознаки, принципи правильного виконання дії.

У конспекті слід вказати розвивальну та виховну функції навчання:

• якими логічними операціями та прийомами розумової діяльності оволодіють учні;

• які почуття пробуджуються у процесі навчання (подиву, зацікавленості, успіху, гордості, співпричетності, відповідальності та ін.);

• які цінності для себе відкривають, усвідомлюють учні;

• які уміння соціальної поведінки формуються на занятті.

 У конспекті орієнтовно виділяють такі головні етапи навчального заняття:

• актуалізація опорних знань і чуттєвого досвіду школярів;

• розкриття значущості теми та мотивація пізнавальної діяльності учнів;

• формування системи знань, умінь, навичок учнів;

• закріплення, застосування знань, умінь, навичок у різно- манітних ситуаціях;

• домашнє завдання на наступний урок чи інше заняття;

• підведення підсумків обговорення досягнутих результатів, вражень, думок.



 Послідовність етапів заняття може бути різною (залежно від його типу).

Молоді вчителі у конспекті зазначають:

• способи, прийоми актуалізації опорних знань (основних понять, визначень, висновків, формул, які учні засвоїли раніше і застосовують у практичній діяльності), необхідних для сприймання учнями нового змісту;

• способи актуалізації позапрограмних знань школярів (знань, набутих з різних джерел інформації, що стали частиною життєвого досвіду); налагодження зв’язку з пройденим матеріалом; поглиблення понять, засвоєних на минулому занятті; форми регулювання роботи класу, отримання

зворотного зв’язку (питання, короткі самостійні повідомлення учнів (бажано вказати прізвища учнів, які будуть залучені до різних видів роботи), індивідуальні завдання, практичні та лабораторні роботи, демонстрація дослідів діючих моделей).



 На етапі мотивації пізнавальної діяльності школярів слід визначити способи постановки мети, розкриття особистісної значущості теми для учнів, пробудження у них інтересу до певного змісту, роботи на занятті, створення емоційного настрою класу, тобто здійснення психологічної підготовки школярів до сприймання нового матеріалу. З цією метою, залежно від рівня готовності класу, змісту теми, можна використати незвичайний, навіть парадоксальний матеріал, проблемну ситуацію, аналогію, несподіване порівняння, ілюстрації, наочні посібники, технічні засоби. Можна стисло описати бесіду, діалог чи дискусію, в процесі яких учні висловлюють міркування щодо теми, очікування, уявлення.

Після підготовчого етапу в конспекті описують зміст активного навчання шляхом взаємодії вчителя та учнів:

• виділяють логічно пов’язані етапи організації спільної навчально пізнавальної діяльності вчителя та учнів;

• зазначають нові факти, положення, уміння та навички, якими повинні оволодіти школярі; описують характер організації діяльності учнів, способи співпраці учителя та школярів, застосування методів і прийомів, що забезпечують продуктивне оволодіння матеріалом певним контингентом учнів, форми їхньої навчальної діяльності й міжособистісної взаємодії;

• формулюють різні типи питань, способи стимулювання классу до розв’язання різних типів завдань;

• накреслюють способи перевірки рівня розуміння, осмислення учнями знань, володіння уміннями й навичками, оцінювання досягнутих результатів;

• зазначають прізвища учнів, які будуть залучені до конкретного виду роботи із врахуванням їхніх індивідуальних особливостей.

Завершальний етап уроку передбачає відпрацювання; вдосконалення; застосування знань, умінь і навичок учнів, оцінення рівня їх сформованості.



 У конспекті також зазначають форми (колективні, групові, індивідуальні) і способи застосування знань у стандартних і змінених умовах (мозкова атака, діалог, дискусії, виконання різноманітних завдань, вправ, лабораторних, практичних робіт); способи мотивації діяльності школярів, організації зворотного зв’язку на певному етапі.

У процесі планування уроку залежно від мети взаємодії вчителя та учнів на певному етапі заняття виділяють також способи, прийоми реалізації виховних можливостей навчання (зміст активних методів навчання, форми організації навчальної діяльності, взаємин учителя і учнів та інших стимулів).

Доцільно в конспекті після кожного етапу заняття передбачити висновок, забезпечити їх взаємозв’язок.

Завершається підготовка до навчального заняття визначенням домашнього завдання на наступний раз.

 У конспекті вказується тема вивчення, підручник, де вона висвітлюється (автор, назва, рік видання, назва розділу, номери параграфів, сторінки), диференційовані (усні, письмові, теоретичні, практичні) завдання. У плані слід зазначити обсяг домашнього завдання, час його виконання учнем.

Наприкінці навчального заняття доцільно підвести загальний підсумок, зазначити способи залучення учнів до повідомлення власних вражень, міркувань щодо заняття.



Вимоги до поурочних планів

* Чітко визначені тема, мета.

* Поурочний план – логічна схема побудови уроку (не обов’язково план уроку писати як конспект викладання нового матеріалу).

* План повинен демонструвати методи, форми, прийоми роботи з класом, спрямовані на досягнення мети.

* Чітко вказати форми і методи індивідуальної роботи з сильними і невстигаючими учнями.

* Особливу увагу при плануванні треба приділяти самостійній роботі учнів на уроці, самостійному пошуку знань (наше завдання не наповнювати учнів знаннями, а викликати інтерес до знань, навчити здобувати ці знання, творчо мислити).

* Повинні бути сформульовані питання, які пропонуються учням на різних етапах роботи на уроці.

* Поурочні плани повинні передбачати всі елементи структури обраного типу уроку (урок засвоєння нових знань; урок формувань умінь та навичок; урок засвоєння умінь та навичок; урок узагальнення і систематизації знань; урок перевірки знань, навичок і умінь; комбінований урок).

* Поурочні плани повинні бути охайно оформлені.

Зошити слід обов’язково підписувати (предмет, клас, учитель). Бажано, щоб були поля, а після поурочного плану – вільне місце, де можна робити примітки, зауваження по ходу уроку.


Підписатися на: Дописи (Atom)